Сообщения

Изображение
Віктор Петров, він же Домонтович, він же Бер. Літератор, археолог, автор кількох інтелектуальних романів, претендент на звання першого українського постмодерніста. А також: зрадник, чекіст, колаборант. А також: незалежний мислитель і жертва режиму. Невловима особистість, що відкидала довгу і густу тінь. "Можна все життя своє прожити і не помітити, що ти існуєш. Можна щось робити, про щось дбати, чимсь цікавитись і лишитись якось до всього цього чужим і непричетним. Усе життя можна прожити, не живши, пройти повз життя навшпиньках, під сурдинку, обминаючи життя, боком, попід стінкою, глухими завулками, ніби ховаючися, — дарма що був великий, важкий і масивний."
Изображение
Професор Віктор Петров - В пошуках істини
Наукові відомості: 1. Біографічнівідомості про Віктора Домонтовича 2 . Багатогранність особистості 3 .  Літературні особливості виняткової прози 4. Рецепціяісторіософсько-культурологічних засад художнього мислення В.Петрова-Домонтовича  
                                                 Знімання масок…      Соломія Павличко якось зауважувала, що цей письменник «загалом, стра­шенно любив тему масок, гри, текстів-шифрів. Зашифровування було формою саморефлексії». Хоча Петров ніби ніколи не був заангажований злобою дня і не брав участь у численних дискусіях, у його виважених і безсторонніх наукових розвідках часом можна відчитати чи не гостріші політичні пасажі, ніж у пристрасних партійних публіцистів. Адже, повторюся, концепція культурно-історичних епох була виразно ант и марксистською, а фрейдистсь­кий психоаналіз, яким активно послуговується в своїй прозі Домонтович, підри­ває засади панівної ідеології.      Зашифровування було, справді, швидше проблемою стилю, способу висло­влювання, ніж потребою ховатися від зайвого ока ідеологічних цензорів. Під­...
Изображение
"Що таке рух вперед?.. За часів Линника точилися жваві дискусії навколо цього питання. Дехто вважав, що вся справа в зміні тематики: не село, а місто. Не сантиментальна ідилія людини, близької до природи, а соціяльна трагедія експлуатованого пролетаря. Не чорноземля, а фабрики й завод. Не садок вишневий коло хати, а кам'яна одноманітність касарень, чорні димарі за без краю довгим парканом, каламутне, лискучою насичене сажею повітря. Не дівчина з парубком в свиті коло перелазу, "Моя Галочко!", а нічний бульвар, обдертий кущ, ліхтар з гасовою лямпочкою, вибите скло в ліхтарі, самотня пара, гармоніст у чоботах, жилетка й кумачова сорочка на випуск, червоний вогник цигарки, прилиплої до пересохлих уст, п'яна повія в півколі тремтячого брудножовтого світла. Або: червоні прапори маніфестантів, чорний труп коня, пляма крови на сірих каменях вуличної бруківки. Біле вапно безбарвних в'язничних стін, заґратовані прямокутники вікон."  -  В. Домон...