"Що таке рух вперед?.. За часів Линника точилися жваві дискусії навколо цього питання. Дехто вважав, що вся справа в зміні тематики: не село, а місто. Не сантиментальна ідилія людини, близької до природи, а соціяльна трагедія експлуатованого пролетаря. Не чорноземля, а фабрики й завод. Не садок вишневий коло хати, а кам'яна одноманітність касарень, чорні димарі за без краю довгим парканом, каламутне, лискучою насичене сажею повітря. Не дівчина з парубком в свиті коло перелазу, "Моя Галочко!", а нічний бульвар, обдертий кущ, ліхтар з гасовою лямпочкою, вибите скло в ліхтарі, самотня пара, гармоніст у чоботах, жилетка й кумачова сорочка на випуск, червоний вогник цигарки, прилиплої до пересохлих уст, п'яна повія в півколі тремтячого брудножовтого світла. Або: червоні прапори маніфестантів, чорний труп коня, пляма крови на сірих каменях вуличної бруківки. Біле вапно безбарвних в'язничних стін, заґратовані прямокутники вікон." - В. Домон...
Популярные сообщения из этого блога
Знімання масок… Соломія Павличко якось зауважувала, що цей письменник «загалом, страшенно любив тему масок, гри, текстів-шифрів. Зашифровування було формою саморефлексії». Хоча Петров ніби ніколи не був заангажований злобою дня і не брав участь у численних дискусіях, у його виважених і безсторонніх наукових розвідках часом можна відчитати чи не гостріші політичні пасажі, ніж у пристрасних партійних публіцистів. Адже, повторюся, концепція культурно-історичних епох була виразно ант и марксистською, а фрейдистський психоаналіз, яким активно послуговується в своїй прозі Домонтович, підриває засади панівної ідеології. Зашифровування було, справді, швидше проблемою стилю, способу висловлювання, ніж потребою ховатися від зайвого ока ідеологічних цензорів. Під...
Віктор Петров, він же Домонтович, він же Бер. Літератор, археолог, автор кількох інтелектуальних романів, претендент на звання першого українського постмодерніста. А також: зрадник, чекіст, колаборант. А також: незалежний мислитель і жертва режиму. Невловима особистість, що відкидала довгу і густу тінь. "Можна все життя своє прожити і не помітити, що ти існуєш. Можна щось робити, про щось дбати, чимсь цікавитись і лишитись якось до всього цього чужим і непричетним. Усе життя можна прожити, не живши, пройти повз життя навшпиньках, під сурдинку, обминаючи життя, боком, попід стінкою, глухими завулками, ніби ховаючися, — дарма що був великий, важкий і масивний."
Комментарии
Отправить комментарий